Ареал Щастя

Лиш дерева тут щасливі,
Лиш про щастя гомонять,
Тільки люди все журливі, -
Не побачать щастя шлях...

Не побачать цього світу,-
Що радіє в тишині,
Що веселками й у квітах,
Всім співає тут пісні.

Що чарівно Світ радіє,
Хоч вони і так шумлять,
Хоч його вони вміють,
Так як треба цінувать...

 Не уміють тут почути,-
Як у лісі щастя йде,
Як дерева вміють бути,
В тиші радісній щодень...

Як вони про Світ співають,
Тихо, лагідно без слів,
Як гарненько в цьому Раї,
Пару митей я б провів...

Я за лишився б напевно,
В тиші цій би назавжди,
Все б покинув,-  що буденно,
Десь подів б свої думки.

Я залишився у лісі,-
В території без снів,
Щоб наслухатися пісень,
Тих, що радують без слів...

От побачили би знову люди,
Як же гарно навкруги!
Як природа тут дивує,
Як прикрашує цю мить!

Може вни б тоді збагнули,-
Де насправді дійсний Рай,
Де потрібно просто бути,
Де є Щастя ареал.

Хоч й залишився близенько,
Від задушливих тут міст,
Стало серденьку легенько,
Як відвідав я цей Ліс.

Щиро вдячний за ті короткі миті що я провів у одному прекрасному лісі :-)

Бідні люди

Бідні люди...
Що залишилось від них?
Що із ними буде?
Коли кожен зник...

Коли пропав у своїх дебрях...
Кудись-колись тут кожен з нас,
Побіг за грошами по нетрях,
І все що цінне повтрачав...

Залишив кожен власний вогник,
І десь у темряві пропав,
Пропав, за труд в чужій роботі,
А свою рідну не пізнав...

Не залишив собі для себе,
Одну-єдину власну мить,
Бо тільки грошей вічно треба,
А серце - потім.. най болить...

Нехай воно ще почекає,
А я залишусь при грошах,
А я його не помічаю,
Бо навіть тут мене нема....

Дякую.

Гори...

На зеленій травичці,
я б тихенько приліг,
я б в тіні від смерічки -
свій відвідав спокій...

Я б лишився на хвильку,
в тихих горах на мить,
щоб почути як сильно
моє серце бринить.

Забринить за стежками,-
по яких я ходив,
я сумую за вами,
ви мох кращі сни...

Ви лишились для мене,
кращов миттю в житті,
Гори-гори зелені!
Я б до вас полетів...

Коли ж я звільнюсь..?

Ой, коли проснуся..?
та почую спів,
з пітьми повернуся,-
до своїх умінь,

Коли ж я відрию -
свій отут талант,
щоб я жив щасливо,
а не в рабстві так...

шоб я міг робити -
те що хочу тут...
в тиші посидіти,
а не гроші гнуть,

щоб не заробляти,
а в багатстві жить,
із своєї хати -
прямо в гори вид,

щоб я міг співати
щиро у душі,
я б хотів впіймати,
те шо залишив...

я залишив долі
десь свою "стєзю"
і тепер по полі,
я за нею йду...

я біжу впіймати -
Свій Щасливий Шлях,
щоб не пращювати
на чужих полях...

Щоби не трудитись
на чужий проект,
я б хотів звільнитись,
та не знаю де...

Дякую:-)

Сумно...

Сумно мені...
навіть не засну,
не затону в сні,-
навіть наяву....

Не зайду в проблеми,
щоб не бачить сум,
щоб не коло себе,
а десь далі був...

Щоб я зилишився,
десь на мить отам...
з чимось закрутився,
щоб не було так...

Щоби не тянуло,
щось в моїй душі,
я б розстався з сумом,
все би залишив...

Та мені чось сумно,
навіть у рядках...

Ли́шуся із сумом,

аби не в думках...

Дякую:_(

Далека Мрія

Десь-десь проблискує в думках,
Що Ти далеко так від мене,-
Що я затутався в Світах,-
І так далеко я від тебе,-

І так далеко залишивсь,-
Що ледь не втратив я надію,-
В Світах без тебе загубивсь,-
А сам залишив, - власну мрію.

Без тебе я пішов у світ,
Але далеко я не зайду,-

Тому лапаю вірші́́в цвіт,-

Можливо в них - тебе я знайду...

Дякую

Загубився...

Я загрузнув у Системі,
я для неї тільки раб,
роблю все лише для неї,
і мене в цьому нема.

І немає серед світу,
Ні у полі, ні в квітках,
десь мене кудась подіто,
але тут мене нема....

                 Я роблю чужу роботу,
                 для чужих мені речей,
                 тільки муляє неспокій -
                 що я роблю щось не те...

                 Десь не там я загубився,
                 не туди кудись попер...
                 що Системі пригодився,
                 а для себе десь завмер.

Та для себе є надія,
Що я шлях свій віднайду,
Що і СОНЕЧКО ПРИГРІЄ,
І прокинусь наяву!

І піду собі стежинов,-
В край "до рідного отця",
тільки Пісня там пролине,
тільки там лишуся я.

Дякую:-)

Пролетай мимо

Остаться просто в стороне -
От  всех проблем, от всех печалий,
Свободным бы остаться мне,-
Об этом лишь сейчас мечтаю...

Остаться бы одним в стихах,-
Средь рифм бы где-то затеряться,-
Но я погруз в чужих делах,-
И нелегко так просыпаться...

И нелегко так вырывать, -
Из всей рутины проблески сознанья,
Но нужно делать этот шаг,-
А то я роботом тут стану...

А то зароюсь я во тьму,-
И стану только механизмом,
А надо брать свою судьбу,-
И делать это, делать быстро.

А то вся жизнь тут пролетит,
А ты ее и не заметишь,-
Для этого на жизнь смотри,-
Как пролетавший мимо Ветер...

Смотри на жизнь со стороны,-
Пускай тебя не путают печали,
Пусть не заводят тебя в сны,-
Ведь ты для жизни сам Хозяин.

Дякую:-)            16.07.2011р.

Марення

Всі думки і всі роздуми,
Вітер страху й бажань -
Те, що є тільки в розумі -
Того в світі нема,-

Тут немає де вклинити -
Всі фантазії, страхи, думки,
Тільки ми нещасливими,
Йдемо світом, бо розум привик...

Він привик тупо діяти -
Виділяти на прояв думки,
Аби лиш не помітити,-
Що один лиш тут він бачить сни...

Що немає в раельності -
Тут його філософій, думок
Тільки він не зостанеться -

Лишить власний Замо́к.

Він від світу закриється,

І піде в власні сни,

Тільки з ним не ведися ти!

Боцей розум 

не ти!!!

Дякую:-)              13.07.2011р. (00:10)

Заблудився...

Я так замучився ходити,..
Що я без себе тут живу...
Що мнов ведуть незнаті ниті,
А я за ними в рабстві йду...

І я залишився на світі...
Але мене отут нема,
Нема мене посеред квітів,-
Бо я залищився в думках....

Залишився отам в безодні,
І для реальності помер...
Нема мене отут в сьогодні,
Тепер за мене Інший йде.

Іде за мене мій Хазяїн,
А я для нього тута сплю,
Мене робити він заставив,
Творити сон тут наяву...

І я залишився на світі,
Один-один посеред снів,
Не залишився серед квітів,
А з своїм Его я побрів...

Дякую:-)

"Своя Ціль"

Коли від щастя заблистяться очі,
Коли до чогось понесешся  -
Коли у серці радість заклокоче -
Тоді і ціль твоя знайдеться!

Ти знайдеш Свою ціль!
Про неї душенька тихенько мріє,-
Для себе заквітчаєш світ -
Коли за обрієм побачиш Щастя Квітку!

Коли почуєш Мрії голос -
Тоді душа шалено затанцює!
Відчуєш ти для себе волю!
Й за щастям легко поправцюєш.

Й дорога радістю тебе наповнить!
Окрилений ти полетиш!
Знайдеш себе могутнім і свідомим,
Пройдуть навіяні, безглузді сни...

Ти з Світом радісно у вальсі затанцюєш!
Натхнення силою тебе наповнить!
Усе буття шалено так полюбиш!
Коли до цілі полетить твій Човник!

Коли до Мрії понесешся -
Тоді окрилений ти полетиш...
Теплом на світ ти розіллєшся -
Коли віднайдеш свою Ціль.

Коли знайдеш свою - жадану радість,-
Відкриються Скарбниці Світу,
Побачиш свою досконалість,-
Знайдеш любов несамовиту!

Бо для любові створений цей Світ,
Любов'ю писані його Закони!
Ти маєш Волю обирати Ціль!
Ти маєш Волю стати Богом!

                  Спасибі, Господи, за ці рядки!
                  Спасибі за окрилену Свободу!
                  Спасибі, що тобі я Син!!!
                  І дякую за цю життєву Насолоду!


                 І Я кохаю мить оцю чудесну!
                 І, Боже я люблю Тебе! 
                Спасибі, що мені затишно й класно,
                Спасибі, що привів у Світ Мене!


Дякую:-)
Спасибі :-)                     08.02.2009р.

Хвилька Душі

Позаливаю все у блоги,-
Залишусь в "нета" у рядках,-
Аби поблище лиш до Бога,-
Ішла кудись моя душа...

Аби ішла вона стежинов -
А Я із нею сам піду...
За вітром снів її полину,
І може ціль свою знайду...


Дякую:-)        20.06.2011р.

Моє Захоплення :-)

Чим більше музики довкола -
Тим кращий мій для мене Світ,-
Чим більше я в віршах говорю -
Тим більше в них я бачу слів.

Тим більше в них я помічаю,
І може я в віршах живу?..
І може ними йду до Раю,
Отут, не в сні, а наяву.


Дякую:-)

Система

Отож, людей загнали в пастку -
їм весь сценарій прописали,
Принесли добру "ласку"
І у капкан усі попали!

Усі живуть у своїх  клітках,
І кожен мучиться в собі -
Ніхто не може звідти вийти,-
Бо вже за нього прописали Світ

І кожен з болю умирає,
І при житті він не живе,-
Собі іллюзію вбирає -
"Що все як треба тут іде".

Що треба просто народитись -
А потім школа, дім, робота,
Сім'єю, парою зженитись -
І в цьому "істини" турбота.

Невже для цього я явився?
Невже і Бог мене придумав?
Хіба для цього я приснився?
Щоб просто вік оцей відбути?

Хіба Система - тільки правда?
Хіба робити  я прийшов?
Хіба б вона мене здолала -
Тоді б я вірив у цей сон...

І я б заснув...
І був би сином,
Студентом і працівником,
Не був би я лише щасливим!
Бо щастя я би не знайшов.

Немає у Системі щастя!
І серця в ній нема й любові!
Вона для волі - просто пастка -
І в ній Капкан, капкан для Долі...

Вона не може відпустити,
Вона у себе поглинає...
І спутує "тебе" у ниті,
З яких і виходу немає..?

Немає виходу - на перший погляд,
І розум виходу не найде,-
Бо він системою говорить,
Системний він лише провайдер:-).

Та Він не злобний і не ворог,
І думати його "отак" навчили,
Він просто "мовою" говорить -
Не знаючи, що "букви" вшили ...

І розумом не найдеш вихід,
Йому і пошуки Система вшила,
Вона тебе повсюдно видить -
Бо для без пеки її сила.

І мозок в Неї - підневільний Робот,
Його Вна знає "мікросхеми",
І все, що розум "творить"-
То залишки Системи...

Але це тільки перший погляд!
А глянути крім Розуму Душа бажає,
Вона йому усе говорить,
Та не Її він чось питає?

Вона йому тихенько шепче,-
Про обрії укриті квітом,
Про це життя п'янке і легке,
І про Господні заповіти.

Розказує про дивні мрії,
І силу Світу нескінченну,
А він у логіці жевріє,
І "паше" , бідний, на Систему.

Вона не знає як сказати -
Бо він постійно щось говорить,
У пісні вся її загадка!
А в нього логік коридори...

Він прагматичний і "рішучий",
Вона спонтанна й непізнанна.
Він логіки затятий Учень,
Вона - раба свого Кохання...

І "жопа" повна - як вони окремо...
Їх требаразом об'єднати!
І витягти Його з Системи,
Її навчити тут літати.

І поєднарши їх у пару -
Постане нова тут "сім'я"
І виникне жаданий Намір -
Замайорить прекрасне "Я".

Себе тоді ти упізнаєш!
Побачиш у собі Отця!
Отримаєш усе що маєш!

Для тебе ж створене Життя!

І полетить безкрая пісня!
І понесеться Заповіт -
Що для Радості родився!
І радістю тут повен Світ.

          Розтанеш ти у Благодаті,
          Неначе крапля в Океані -
          Зостанеться сама сама подяка -
          За мить життя - за мить
          Кохання.


Щиро Дякую:-)

         Спасибі:-)                28.03.2009р.

Зелёный Лес

Зелёный Лес, вода, костёр,
Как соскучился за вами...
Я так давно не видел гор,
Ведь в горах себя оставил...

Остался я там среди скал,
Хоть я от них теперь на мили...
Вернусь я в Горы хоть во снах,
А может скоро встречусь с ними.

А может скоро я вернусь,-
И по родным пройду я тропам,
Пройдет за Горами вся грусть,-
И я на миг окажусь Дома.


Дякую:-)          14.07.2011р.

Тишина

Тишина...
от би залишитись...
Десь поділася вона?..

От би розчинитись в ній...
В тишині би зупинитись,
Щоб лишивя я без слів,-
І думки щоб не толпились...

Хоч посидіти отам,-
без шумíв..., без водопаду...
Я би все за це віддав -
Тільки мозку це не стане,-

Бо замало тут йому -
Просто тиші маловато,-
Він повинен чути звук,-
Хоч би й свій, аби лиш мати...
Аби лиш мати чим гудіть,-
Аби своя ішла волна...
Та не відкриє він цю мить,
Як відкриває ...

Дякую:-)                     7.07 і 11.07. 2011р.

На згадку

Коли вже я запам'ятаю?
Коли згадаю свою Суть?
І щоб прийти до Раю,-
Собою треба тільки буть!

І залишатися стороннім,-
До всіх подій свого життя,-
Тоді ти лишишся свободним -
Тоді почуєш своє Я.

Коли ти лишишся ізбоку,-
Від гамору і від проблем -
Тоді відчуєш власний спокій,-
І зможеш взнать: "Хто ти тут Є!"

І зможеш ти собі побачить -
Для себе Шлях-
І тільки твій-
Тоді й Душа твоя поскаче-
В Край до Казок і своїх Мрій.

Дякую:-)                       29.06.2011р.

Просто сни

Все іде за хмарами...
Пролітає в даль...
Те що ми тут маримо,-
Ти не забувай.

Не забуть проснутися -
Ти у цьому сні,-
Щоб рутини збутися -
Й ціль здобуть собі.

Бо нічо не лишиться -
Як пісок в руках,-
Хай душа потішиться,-
Тут у  своїх снах...

Хай вона віднайдеться -
Тут у свому сні,-
В щасті хай зостанеться,
Як знайдеш тут Ціль.

Дякую:-)              7.07.2011р.

Я мертвий...

Я мертвий,

і давно помер,-

І замки заперті,-

з тих, що світло йде...

Занімаюсь дурью,

І нічо нема -

Тільки вітер дує,

Десь у цих рядках.

Тільки розвіває -

Він мою печаль,

Може й нагадає -

Про колишній Рай...

Може я зостанусь,-

І в оцих рядках,-

Тільки задихаюсь -

Я в своїх думках...

От би мені мати -

Світло і тепло,-

Із своєї хати 

Прямо в Рай вікно...

                          
                              Прошла печаль -

                              І попустило -

                              Буває й жаль

                              Буває й диво...

Дякую:-)                            14.06.2011р.

Намір піти

От би я найшов,-
Те, що я так хочу...
Я б за ним пішов,-
Може й серед ночі...

Я б за ним побрів,
Лиш би хтіло серце,
Серед тисяч днів,-
За своїм б поперся.

Я б пішов за тим,
Чим радіє серце,-
Кинув би ці сни,
Хай Душа несеться...

Хай вна полетить -
Забере всі мрії,
А я у цю мить -
Просто порадію.

Дякую:-)    28.06.2011р.

Лишаюсь в своїх блогах,
Лишаю те, що осознав,
Нехай тут серденько говорить,-
Як я один блукаю в снах...

Дякую:-)  28.06.11р.

Про себе

Дуже дивно буть собою -
І дивитись зсторони,-
І лишатися зі Грою,-
Поки Розум входить в сни...

І лишатися свідомим,-
І себе не забувать,-
Зберігати лиш свободу,-
Для якої Власний Шлях.

І піти собі зі Світом,-
В край і Сонця і Пригод,
Треба тільки взнати вміти,-
Де про тебе мовить Бог.

Дякую:-)             29.03.2011р.

"Це я"

Я десь посеред Віршів,-
Я десь в малюнках у квітах,
Я десь на струнах душі,-
Гріюся посереду літа.

Я десь у Сонця в лучах...
Що відпустились за обрій,-
Я десь лишуся в віршах,-
Хай ними серце говорить...

Я десь на березі хвиль,-
Десь в островах Океану ,-
Десь я лишуся завжди,-
Десь всім Світом я стану...
Дякую:-)                 25.03.2011р.

Коротке життя...

Коротке життя,-
Мов душа спинилась на хвилинку,-
Щоб дізнатись, хто тут я,-
І у даль піти на "знимку"...

Щоби сфоткатись лиш тут,
Найяскравіші  узять моменти,-
Тільки Розум позабув,-
"Як тут жити,- як легенько..."

Тільки Розум заблудив,-
В свому лісі - у проблемах,
І Душі загородив,-
Те, що їй одній лиш треба...

Треба їй тут віднайти,-
Те, що манить, світить очі,-
Аби знову в Даль піти -
Треба брати те, що хоче...

Треба їй подарувать -
Незабутні в щасті миті,-
Щоб ти міг собі сказать:
"Класно вийшло! Все. Спасибі!!!"
                 Дякую:-)
 

Треба йти у Гори...

Треба лізти в гори...
І на висоту...
Щоб не чути спорів,-
У своїм "уму"...

Щоб не чути шуму,-
Пилу і доріг,-
Щоб із цього суму,-
Вибратись я міг...

Щоб я міг лишити,-
Тут свою печаль,-
Хай ведуть стежини...
Десь мене у даль...

Хай мені покажуть,-
Десь вдалі приют...
Щоб я на поляні,-
Десь на мить побув...

Щоб я там лишився...
Не лише у снах,
Я б лише молився,-
Щоб лишитись там...

Щоб я там постояв -
Сам, один - в тиші,-
Треба йти у Гори,-
Просто для Душі...
            Дякую:-)
 

Ранковий Шепіт

Вона тут може царювати -
Вона тут може в царстві жить,-
Аби ти вмів її питати:
"Яка для тебе в щасті мить?"

Аби ти вмів її питати:
"До чого я тебе веду?",-
Душа не може лиш сказати -
В її словах немає букв...

Душа не може шепотіти -
Між одами твоїх думок,-
Тобі лиш треба уловити,-
Як через неї мовить Бог...

Крізь сон :-)
Дякую :-)

Немає Бога

Немає Бога над цим світом!
Немає десь на небесах...
Коли роса біжить по квітах,-
Коли з'являється Весна...

Немає Бога поза Світом,-
Коли ключами б'є трава,
Коли так манять ароматом квіти,
Коли вода зюрчить в струмках.

Немає Бога десь окремо,-
Від барв земних і від краси,-
Він не лишився би без тебе,-
Коли один прийшов в Світ ти!

Він не лишився би сторонньо,-
За співом птах, за блиском зір,
І не покинув би долоні,-
Якими "Мастєр" пише твір!

Коли тут сходить тихо Сонце,-
І Вітер дмухає хмарки...
Коли промінчиком в віконце,-
Проходить Ясність через сни...

Коли ти бігаєш щасливий,-
І Світ - яскравий водограй,-
Тоді на Мить,- у цю хвилину -
Ти бачиш, що Земля - твій Рай.

Гарно Дякую :-)

Легко іди…

Рицарь

І Рицарь вийшов серед поля…

А на полі лиш одна трава…

Та Він прагне буть героєм,

Тому драконів зазива.

І Він видумує драконів –

Своїх запеклих ворогів,

І зустрічає їх шаленим боєм,

В боях показує свій гнів.

І злиться Він, і него́дує,

І шаленіє у бою,

Та в драці пісню Він не чує, -

Не чує пісню Він свою.

Не чує Він душі своєї,

Бо шепче ніжно та душа!

І за шоломом та бронею,

Він вже не бачить своїх чар.

Він вже не бачить свою силу,

В його вухах драконів крик…

Він хоче стати вільним і щасливим,

Але до бойні Він привик.

Бо битва – вже його стихія,

Усіх драконів Він здолати хоче,

І манить надувна надія, -

Що день Він знайде серед ночі.

Що подолавши свої страхи –

Він стане знов такий як був,

І у мечах шалених махів –

Він знайде істину свою.

Але стоїть він серед поля,

А в полі гомонить ключем трава,

І Вітер ніжністю говорить,

І Квіти Сонце зустріча.

А Він натяг свій обладунок…

І меч тремтить в його руках,..

В його очах глибокий смуток,

І у душі його печаль…

І Він не бачить цього гаю,

В його очах з’являється дракон…

Свободи Він не помічає,

Бо бій обитель і Закон.

І знову Він кида́ється у битву…

Та зачуває дивний звук,-

Приємний гул легкого вітру,

Доноситься до його вух.

І Він нарешті усе поняв –

Прийшла до нього теплота,

Він в мить відчув себе свідомим,

І легкість Вітру упізнав.

Й пропали вмить усі дракони,

І обладунок упав ниць,..

Пропали страхи й заборони,

Коли Він в поле подививсь:

Й побачив Він безмежне Небо,

Й трави зелений океан…

Побачив Він цей рай для себе,

Й себе у Раї упізнав.

Й побачивши красу – п’янку́ і ніжну,-

Він мовчки глянув у безмежність,

І підхопив його жагучо вітер,

І по безкрайності пішов Він легко…

14.03.2009р. 

                            Дякую:-)

Квіти

Сум поглибше моря -
Радість ширше світа -
В радості і горі -
Виростають квіти.

Розквітають ніжно,
Та красують Небо,
Доки білосніжна,
Їх зима не встелить...

Поки не закриє,
Їх чарівний цвіт,
Хай вони радіють,
Поки бачать Світ.

Хай вони залишать,
Тут свій аромат,
Щоби хтось пізніше,
І про них згадав...

                      6.10.2009р.              Дякую:-)

Не я створив цей світ...

  Не я створив цей світ,

І не мені його міняти

Чого все так рішати  не мені,

Та можна наміром свій Рай обрати!

Весь світ – це дзеркало думок,

І в задзеркаллі всього так багато!

Все геніально так продумав Бог,

Що можна мрію наміром здійсняти.

Яка прекрасна ця чудова мить!

Як гарно тішитись творінню!

О Боже як прекрасно жить!

І наміром здійсняти свою мрію.

                                        Дякую:-)

Просьба

Відпустіть мене в далекі гори,

Відпустіть у висоту!

Я б пірнув у неба море

У безхмарну глибину.

Я б утік в ліси зелені,

Я б утік у далину,

Я б забіг в місця далекі,

В ті місця, що невідомі, невідомі нікому.

Там, десь на поляні,

пломеніє вогнику свіча

Там повітря пахощі духмяні,

Цілий Всесвіт видно по ночам.

Я б заглянув у гори на мить

Я би крикнув гучніше ніж можу

Я б послухав, як тиша бринить.

Просто неба б заснув, на зеленому ложі.

Там в горах я відчую свободу,

Тепло Сонця і Затишок хмар…

На цьому й завершимо розмову…

Я іду по рюкзак…

 (Написаний 25.11.2008р.:-)                       Дякую:-)

Мідяки

Значимість - це гнилі мідяки,
на які промінює Золото розум,-
До яких він привик...-
І якими всю душу завозить...

І якими завалює їй -
Всю дорогу у своїй погоні -
Копить розум прості мідяки,-
Поки серце безцінно говорить.

Поки серце до світла летить -
Прокладайте розумом дорогу,-
Щоб в руках не були мідяки...
Коли стрінетесь поглядом з Богом.

                    Дякую:-)

Пропало Щастя

Пропало щастя - загубилось,-
Пішло кудись собі з Землі...
А тільки люди залишились,
Які не знали Щастя Мить.

А тільки люди залишились,
Які отут погрузли в сон,
У світі шуму зупинились,
А в них щей щастя не було...

Шукають щастя тут у грошах,
У них, в єдиних, бачать шанс,
Та є невірним їхній пошук,-
Бо не грошами тішиться Душа....

Душа літає в ароматах-
У заспівахх пташок-весни,
Її потрібно упіймати,
Й за нею тільки вдаль іти....

Полине вна за небокраї -
У пошуках стежок-Мети,
Ати відправ за не намір,
І просто за душею йди.

                              Дякую:-)

Золото думок

Привчайте свії мозок крутити думки,
аби лише радість постійно крутив...
аби у цей Світ тільки світло лилось,
аби все щасливе до серця тяглось.

Привчайте казати подяку всьому,
аби управляти у сні наяву.
І що світ подбає почаще кажіть,-
То прийде й до вас легка в радості мить.

Буревій

Я б хотів змінити світ…

І погнати маятники ген далеко…

Щоб літав повсюди вишні цвіт…

І не знали б, що таке “егрегор”…

Я б хотів забути це, –

Те у що не хочу вірить

Я б лишив лише “Секрет”,

Щоби свої мрії втілить…

Та у мене сили лиш для себе є!

І цього із надлишком хватає…

Все, що закажу – і те стає моє.

Добре , що тепер це знаю…

Та мені спокою не дає,

Лиш та думка, що підтверджує Свободу,

Що у мене намір є,

Та про це не скажу я нікому…

Кредо

Поки ти собі не возьмеш право –

то ніхто його не дасть.

Поки ти не станеш Правим, –

До свободи тобі зась. :-)