Десь мій Дім

Я так замучився ось тут,
Я так стомився Сонце доганяти,
Коли ж я знайду свій приют,-
Коли ж прийду до свої хати?

Коли я сяду ранком там,-
А Сонечко відкриє обрій,
Й навколо мене красота -
А я сиджу у своїм домі...

І побіжить десь вдаль ручай,-
А я з під хати хмари проводжаю,
І Сонце вже схилилося за край,
А я ще дома - у своєму краї...

Залишусь мріями отам,-
Де в мене є у горах Домік,-
Нехай для мене там весна,
Покú я йду шляхами Долі.

Взяв рюкзак –

Пішов у Гори,

Все, тепер зі мною ліс говорить.

Все, отут моя поляна!

Тут собою знову  стану!

Дякую:-)

 

Один би день спокою

Я так хотів побуть один,-

На самоті би залишився,

Хоча б на декілька годин –

Я б десь у тиші загубився…

Я залишився би десь сам –

Без гамору і без потреби,-

Хоч хвильку би одну дістать,-

В якій нічого і не треба…

Не треба гамору речей,-

Не треба грошей, ані слави,-

Один-єдиний взятий день,-

У місці де мене не стане…

У місці де розчинюсь Я,-

Там десь далеко, - між Горȧми!

Там щастя світла течія,-

О! Як же я б туди заглянув!

О, як би полетів,

І кинув все!

Аби лиш в Гори,-

Отам би Сонечко зустрів!

І слухав Вітер як говорить.

Як пролітає поміж хмар,-

І дарить тиху прохолоду –

Один би день собі забрав,-

І повернувся на свободу…

Дякую:-)    23.09.2011р.  01:00

Гори...

На зеленій травичці,
я б тихенько приліг,
я б в тіні від смерічки -
свій відвідав спокій...

Я б лишився на хвильку,
в тихих горах на мить,
щоб почути як сильно
моє серце бринить.

Забринить за стежками,-
по яких я ходив,
я сумую за вами,
ви мох кращі сни...

Ви лишились для мене,
кращов миттю в житті,
Гори-гори зелені!
Я б до вас полетів...

Треба йти у Гори...

Треба лізти в гори...
І на висоту...
Щоб не чути спорів,-
У своїм "уму"...

Щоб не чути шуму,-
Пилу і доріг,-
Щоб із цього суму,-
Вибратись я міг...

Щоб я міг лишити,-
Тут свою печаль,-
Хай ведуть стежини...
Десь мене у даль...

Хай мені покажуть,-
Десь вдалі приют...
Щоб я на поляні,-
Десь на мить побув...

Щоб я там лишився...
Не лише у снах,
Я б лише молився,-
Щоб лишитись там...

Щоб я там постояв -
Сам, один - в тиші,-
Треба йти у Гори,-
Просто для Душі...
            Дякую:-)
 

Просьба

Відпустіть мене в далекі гори,

Відпустіть у висоту!

Я б пірнув у неба море

У безхмарну глибину.

Я б утік в ліси зелені,

Я б утік у далину,

Я б забіг в місця далекі,

В ті місця, що невідомі, невідомі нікому.

Там, десь на поляні,

пломеніє вогнику свіча

Там повітря пахощі духмяні,

Цілий Всесвіт видно по ночам.

Я б заглянув у гори на мить

Я би крикнув гучніше ніж можу

Я б послухав, як тиша бринить.

Просто неба б заснув, на зеленому ложі.

Там в горах я відчую свободу,

Тепло Сонця і Затишок хмар…

На цьому й завершимо розмову…

Я іду по рюкзак…

 (Написаний 25.11.2008р.:-)                       Дякую:-)