14 серп. 2011 р.

Гори...

На зеленій травичці,
я б тихенько приліг,
я б в тіні від смерічки -
свій відвідав спокій...

Я б лишився на хвильку,
в тихих горах на мить,
щоб почути як сильно
моє серце бринить.

Забринить за стежками,-
по яких я ходив,
я сумую за вами,
ви мох кращі сни...

Ви лишились для мене,
кращов миттю в житті,
Гори-гори зелені!
Я б до вас полетів...

6 серп. 2011 р.

Коли ж я звільнюсь..?

Ой, коли проснуся..?
та почую спів,
з пітьми повернуся,-
до своїх умінь,

Коли ж я відрию -
свій отут талант,
щоб я жив щасливо,
а не в рабстві так...

шоб я міг робити -
те що хочу тут...
в тиші посидіти,
а не гроші гнуть,

щоб не заробляти,
а в багатстві жить,
із своєї хати -
прямо в гори вид,

щоб я міг співати
щиро у душі,
я б хотів впіймати,
те шо залишив...

я залишив долі
десь свою "стєзю"
і тепер по полі,
я за нею йду...

я біжу впіймати -
Свій Щасливий Шлях,
щоб не пращювати
на чужих полях...

Щоби не трудитись
на чужий проект,
я б хотів звільнитись,
та не знаю де...

Дякую:-)

4 серп. 2011 р.

Сумно...

Сумно мені...
навіть не засну,
не затону в сні,-
навіть наяву....

Не зайду в проблеми,
щоб не бачить сум,
щоб не коло себе,
а десь далі був...

Щоб я зилишився,
десь на мить отам...
з чимось закрутився,
щоб не було так...

Щоби не тянуло,
щось в моїй душі,
я б розстався з сумом,
все би залишив...

Та мені чось сумно,
навіть у рядках...

Ли́шуся із сумом,
аби не в думках...

Дякую:_(

2 серп. 2011 р.

Далека Мрія

Десь-десь проблискує в думках,
Що Ти далеко так від мене,-
Що я затутався в Світах,-
І так далеко я від тебе,-

І так далеко залишивсь,-
Що ледь не втратив я надію,-
В Світах без тебе загубивсь,-
А сам залишив, - власну мрію.

Без тебе я пішов у світ,
Але далеко я не зайду,-
Тому лапаю вірші́́в цвіт,-
Можливо в них - тебе я знайду...

Дякую

1 серп. 2011 р.

Загубився...

Я загрузнув у Системі,
я для неї тільки раб,
роблю все лише для неї,
і мене в цьому нема.

І немає серед світу,
Ні у полі, ні в квітках,
десь мене кудась подіто,
але тут мене нема....

                 Я роблю чужу роботу,
                 для чужих мені речей,
                 тільки муляє неспокій -
                 що я роблю щось не те...

                 Десь не там я загубився,
                 не туди кудись попер...
                 що Системі пригодився,
                 а для себе десь завмер.

Та для себе є надія,
Що я шлях свій віднайду,
Що і СОНЕЧКО ПРИГРІЄ,
І прокинусь наяву!

І піду собі стежинов,-
В край "до рідного отця",
тільки Пісня там пролине,
тільки там лишуся я.

Дякую:-)