29 черв. 2011 р.

Намір піти

От би я найшов,-
Те, що я так хочу...
Я б за ним пішов,-
Може й серед ночі...

Я б за ним побрів,
Лиш би хтіло серце,
Серед тисяч днів,-
За своїм б поперся.

Я б пішов за тим,
Чим радіє серце,-
Кинув би ці сни,
Хай Душа несеться...

Хай вна полетить -
Забере всі мрії,
А я у цю мить -
Просто порадію.

Дякую:-)    28.06.2011р.
Лишаюсь в своїх блогах,
Лишаю те, що осознав,
Нехай тут серденько говорить,-
Як я один блукаю в снах...

Дякую:-)  28.06.11р.

18 черв. 2011 р.

Про себе

Дуже дивно буть собою -
І дивитись зсторони,-
І лишатися зі Грою,-
Поки Розум входить в сни...

І лишатися свідомим,-
І себе не забувать,-
Зберігати лиш свободу,-
Для якої Власний Шлях.

І піти собі зі Світом,-
В край і Сонця і Пригод,
Треба тільки взнати вміти,-
Де про тебе мовить Бог.

Дякую:-)             29.03.2011р.

"Це я"

Я десь посеред Віршів,-
Я десь в малюнках у квітах,
Я десь на струнах душі,-
Гріюся посереду літа.

Я десь у Сонця в лучах...
Що відпустились за обрій,-
Я десь лишуся в віршах,-
Хай ними серце говорить...

Я десь на березі хвиль,-
Десь в островах Океану ,-
Десь я лишуся завжди,-
Десь всім Світом я стану...
Дякую:-)                 25.03.2011р.

14 черв. 2011 р.

Коротке життя...

Коротке життя,-
Мов душа спинилась на хвилинку,-
Щоб дізнатись, хто тут я,-
І у даль піти на "знимку"...

Щоби сфоткатись лиш тут,
Найяскравіші  узять моменти,-
Тільки Розум позабув,-
"Як тут жити,- як легенько..."

Тільки Розум заблудив,-
В свому лісі - у проблемах,
І Душі загородив,-
Те, що їй одній лиш треба...

Треба їй тут віднайти,-
Те, що манить, світить очі,-
Аби знову в Даль піти -
Треба брати те, що хоче...

Треба їй подарувать -
Незабутні в щасті миті,-
Щоб ти міг собі сказать:
"Класно вийшло! Все. Спасибі!!!"
                 Дякую:-)
 

12 черв. 2011 р.

Треба йти у Гори...

Треба лізти в гори...
І на висоту...
Щоб не чути спорів,-
У своїм "уму"...

Щоб не чути шуму,-
Пилу і доріг,-
Щоб із цього суму,-
Вибратись я міг...

Щоб я міг лишити,-
Тут свою печаль,-
Хай ведуть стежини...
Десь мене у даль...

Хай мені покажуть,-
Десь вдалі приют...
Щоб я на поляні,-
Десь на мить побув...

Щоб я там лишився...
Не лише у снах,
Я б лише молився,-
Щоб лишитись там...

Щоб я там постояв -
Сам, один - в тиші,-
Треба йти у Гори,-
Просто для Душі...
            Дякую:-)
 

11 черв. 2011 р.

Ранковий Шепіт

Вона тут може царювати -
Вона тут може в царстві жить,-
Аби ти вмів її питати:
"Яка для тебе в щасті мить?"

Аби ти вмів її питати:
"До чого я тебе веду?",-
Душа не може лиш сказати -
В її словах немає букв...

Душа не може шепотіти -
Між одами твоїх думок,-
Тобі лиш треба уловити,-
Як через неї мовить Бог...

Крізь сон :-)
Дякую :-)

Немає Бога

Немає Бога над цим світом!
Немає десь на небесах...
Коли роса біжить по квітах,-
Коли з'являється Весна...

Немає Бога поза Світом,-
Коли ключами б'є трава,
Коли так манять ароматом квіти,
Коли вода зюрчить в струмках.

Немає Бога десь окремо,-
Від барв земних і від краси,-
Він не лишився би без тебе,-
Коли один прийшов в Світ ти!

Він не лишився би сторонньо,-
За співом птах, за блиском зір,
І не покинув би долоні,-
Якими "Мастєр" пише твір!

Коли тут сходить тихо Сонце,-
І Вітер дмухає хмарки...
Коли промінчиком в віконце,-
Проходить Ясність через сни...

Коли ти бігаєш щасливий,-
І Світ - яскравий водограй,-
Тоді на Мить,- у цю хвилину -
Ти бачиш, що Земля - твій Рай.

Гарно Дякую :-)

Легко іди…


Рицарь
І Рицарь вийшов серед поля…
А на полі лиш одна трава…
Та Він прагне буть героєм,
Тому драконів зазива.

І Він видумує драконів –
Своїх запеклих ворогів,
І зустрічає їх шаленим боєм,
В боях показує свій гнів.

І злиться Він, і него́дує,
І шаленіє у бою,
Та в драці пісню Він не чує, -
Не чує пісню Він свою.

Не чує Він душі своєї,
Бо шепче ніжно та душа!
І за шоломом та бронею,
Він вже не бачить своїх чар.

Він вже не бачить свою силу,
В його вухах драконів крик…
Він хоче стати вільним і щасливим,
Але до бойні Він привик.

Бо битва – вже його стихія,
Усіх драконів Він здолати хоче,
І манить надувна надія, -
Що день Він знайде серед ночі.

Що подолавши свої страхи –
Він стане знов такий як був,
І у мечах шалених махів –
Він знайде істину свою.

Але стоїть він серед поля,
А в полі гомонить ключем трава,
І Вітер ніжністю говорить,
І Квіти Сонце зустріча.

А Він натяг свій обладунок…
І меч тремтить в його руках,..
В його очах глибокий смуток,
І у душі його печаль…

І Він не бачить цього гаю,
В його очах зявляється дракон…
Свободи Він не помічає,
Бо бій обитель і Закон.

І знову Він кида́ється у битву…
Та зачуває дивний звук,-
Приємний гул легкого вітру,
Доноситься до його вух.

І Він нарешті усе поняв –
Прийшла до нього теплота,
Він в мить відчув себе свідомим,
І легкість Вітру упізнав.

Й пропали вмить усі дракони,
І обладунок упав ниць,..
Пропали страхи й заборони,
Коли Він в поле подививсь:

Й побачив Він безмежне Небо,
Й трави зелений океан…
Побачив Він цей рай для себе,
Й себе у Раї упізнав.

Й побачивши красу – пянку́ і ніжну,-
Він мовчки глянув у безмежність,
І підхопив його жагучо вітер,
І по безкрайності пішов Він легко…

14.03.2009р. 
                            Дякую:-)

6 черв. 2011 р.

Квіти

Сум поглибше моря -
Радість ширше світа -
В радості і горі -
Виростають квіти.

Розквітають ніжно,
Та красують Небо,
Доки білосніжна,
Їх зима не встелить...

Поки не закриє,
Їх чарівний цвіт,
Хай вони радіють,
Поки бачать Світ.

Хай вони залишать,
Тут свій аромат,
Щоби хтось пізніше,
І про них згадав...

                      6.10.2009р.              Дякую:-)

Не я створив цей світ...


  Не я створив цей світ,
І не мені його міняти
Чого все так рішати  не мені,
Та можна наміром свій Рай обрати!

Весь світ – це дзеркало думок,
І в задзеркаллі всього так багато!
Все геніально так продумав Бог,
Що можна мрію наміром здійсняти.

Яка прекрасна ця чудова мить!
Як гарно тішитись творінню!
О Боже як прекрасно жить!
І наміром здійсняти свою мрію.

                                        Дякую:-)

Просьба


Відпустіть мене в далекі гори,
Відпустіть у висоту!
Я б пірнув у неба море
У безхмарну глибину.

Я б утік в ліси зелені,
Я б утік у далину,
Я б забіг в місця далекі,
В ті місця, що невідомі, невідомі нікому.

Там, десь на поляні,
пломеніє вогнику свіча
Там повітря пахощі духмяні,
Цілий Всесвіт видно по ночам.

Я б заглянув у гори на мить
Я би крикнув гучніше ніж можу
Я б послухав, як тиша бринить.
Просто неба б заснув, на зеленому ложі.

Там в горах я відчую свободу,
Тепло Сонця і Затишок хмар…
На цьому й завершимо розмову…
Я іду по рюкзак…

 (Написаний 25.11.2008р.:-)                       Дякую:-)

Мідяки

Значимість - це гнилі мідяки,
на які промінює Золото розум,-
До яких він привик...-
І якими всю душу завозить...

І якими завалює їй -
Всю дорогу у своїй погоні -
Копить розум прості мідяки,-
Поки серце безцінно говорить.

Поки серце до світла летить -
Прокладайте розумом дорогу,-
Щоб в руках не були мідяки...
Коли стрінетесь поглядом з Богом.

                    Дякую:-)

4 черв. 2011 р.

Пропало Щастя

Пропало щастя - загубилось,-
Пішло кудись собі з Землі...
А тільки люди залишились,
Які не знали Щастя Мить.

А тільки люди залишились,
Які отут погрузли в сон,
У світі шуму зупинились,
А в них щей щастя не було...

Шукають щастя тут у грошах,
У них, в єдиних, бачать шанс,
Та є невірним їхній пошук,-
Бо не грошами тішиться Душа....

Душа літає в ароматах-
У заспівахх пташок-весни,
Її потрібно упіймати,
Й за нею тільки вдаль іти....

Полине вна за небокраї -
У пошуках стежок-Мети,
Ати відправ за не намір,
І просто за душею йди.

                              Дякую:-)

3 черв. 2011 р.

Золото думок

Привчайте свії мозок крутити думки,
аби лише радість постійно крутив...
аби у цей Світ тільки світло лилось,
аби все щасливе до серця тяглось.

Привчайте казати подяку всьому,
аби управляти у сні наяву.
І що світ подбає почаще кажіть,-
То прийде й до вас легка в радості мить.





2 черв. 2011 р.

Буревій


Я б хотів змінити світ…
І погнати маятники ген далеко…
Щоб літав повсюди вишні цвіт…
І не знали б, що таке “егрегор”…

Я б хотів забути це, –
Те у що не хочу вірить
Я б лишив лише Секрет”,
Щоби свої мрії втілить…

Та у мене сили лиш для себе є!
І цього із надлишком хватає…
Все, що закажу – і те стає моє.
Добре , що тепер це знаю…

Та мені спокою не дає,
Лиш та думка, що підтверджує Свободу,
Що у мене намір є,
Та про це не скажу я нікому…

Кредо


Поки ти собі не возьмеш право –
то ніхто його не дасть.
Поки ти не станеш Правим, –
До свободи тобі зась. :-)

Маятники


Вони закриють в тобі Бога,
Вони покажуть шлях тобі,
І вкажуть на твою дорогу, –
На шлях протоптаний для всіх…