6 черв. 2011 р.

Просьба


Відпустіть мене в далекі гори,
Відпустіть у висоту!
Я б пірнув у неба море
У безхмарну глибину.

Я б утік в ліси зелені,
Я б утік у далину,
Я б забіг в місця далекі,
В ті місця, що невідомі, невідомі нікому.

Там, десь на поляні,
пломеніє вогнику свіча
Там повітря пахощі духмяні,
Цілий Всесвіт видно по ночам.

Я б заглянув у гори на мить
Я би крикнув гучніше ніж можу
Я б послухав, як тиша бринить.
Просто неба б заснув, на зеленому ложі.

Там в горах я відчую свободу,
Тепло Сонця і Затишок хмар…
На цьому й завершимо розмову…
Я іду по рюкзак…

 (Написаний 25.11.2008р.:-)                       Дякую:-)

2 коментарі:

  1. вірш сколихнув в середині дуже знайомі відчуття.

    ВідповістиВидалити
  2. Щиро дякую, радий що мій віршик поніс у світ настрой з яким я його писав.

    ВідповістиВидалити