10 лист. 2012 р.

Неспокій

















А на душі завжди неспокій,
Завжди мете хула проблем,
Завжди твій мозок у пригоді,
Яку він сам собі зове.

Яку він сам тут закликає,
Аби вірішувать її,
У нього ж інших справ немає,
Навчили розум лиш гудіть...

Навчили в "труднощах" гуляти,
Аби він спокою не мав,
Аби він не прийшов до хати,
Лише з проблемами гасав...

Лише знаходив би проблеми...
І їх на собі тут гойдав,
Аби ти не прийшов до себе.
Й себе в житті ти не пізнав....

І не залишився на хвильку,
Хоча б на мить тотально тут...
Постійно розум буде нити...
Думки постійно з нього йдуть...

    Хотів закінчити щасливо,
    Рядками радості й бажань,
    Що ніби потім буде диво,
    І розум знайде власний Рай...

    Але його я тут не знаю,
    Не бачу раю між життя,
    Лише з думками я блукаю,
    Й не бачу в них я своє Я.

Дякую.

Немає коментарів:

Дописати коментар