А на душі завжди неспокій,
Завжди мете хула проблем,
Завжди твій мозок у пригоді,
Яку він сам собі зове.
Яку він сам тут закликає,
Аби вірішувать її,
У нього ж інших справ немає,
Навчили розум лиш гудіть...
Навчили в "труднощах" гуляти,
Аби він спокою не мав,
Аби він не прийшов до хати,
Лише з проблемами гасав...
Лише знаходив би проблеми...
І їх на собі тут гойдав,
Аби ти не прийшов до себе.
Й себе в житті ти не пізнав....
І не залишився на хвильку,
Хоча б на мить тотально тут...
Постійно розум буде нити...
Думки постійно з нього йдуть...
Хотів закінчити щасливо,
Рядками радості й бажань,
Що ніби потім буде диво,
І розум знайде власний Рай...
Але його я тут не знаю,
Не бачу раю між життя,
Лише з думками я блукаю,
Й не бачу в них я своє Я.
Дякую.
Немає коментарів:
Дописати коментар